КОКАИН Columbia Отрадная

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Эй, ребятки, всем привет! Сегодня хочу с вами поделиться одним трендовым и интересным опытом, который у меня недавно произошел. Давайте начнем с самого начала! Вот мне захотелось отломаться всухую пройти ломки без лекарств и попробовать настоящий наркотик. Я решил, что это будет крутое приключение! Честно говоря, я никогда раньше не пробовал такие штуки, но почему бы и нет? Ведь живем один раз, как говорится. Сначала я решил купить закладки. Ну вы понимаете, это такие штуки, которые нужно съесть или вдохнуть, чтобы получить хороший бодряк. Но, кажется, они не так легко достаются. Я полазил по интернету и нашел группу, где продавали наркотики. Тут началось самое интересное. Я связался с продавцом и спросил про закладки. Оказывается, в нашем городе не так уж и просто найти настоящие закладки. Но продавец предложил мне другую штуку – попперсы. Я решил попробовать, ведь это тоже звучит интересно. Ясно давайте, какие это попперсы? Это такие ампульки с жидкостью, которые нужно приложить к носу и вдохнуть. Говорят, это приятное ощущение и стимуляция. Да и цена была вполне приемлемая. Я согласился и договорился о встрече с продавцом. Встретились мы в неприметном месте, чтобы не привлекать лишнего внимания. Он выглядел как типичный гопник – в кожаной куртке, с нашивками на рукавах и с жутко напомянувшими глазами. Я чуть не испугался, но сдержался. Он достал ампульки и показал мне. Я заплатил и он предупредил, что нужно использовать с осторожностью. Я был готов к этому и решил попробовать попперс дома, где никто не мешает. И вот, я наконец-то решился на первый прием. Поставил ампульку ближе к носу и вдохнул. Первое, что я почувствовал – это острый запах, похожий на лак для ногтей. Я посмотрел на свой нос, и он стал каким-то красным. Ощущение было странное, словно кто-то отключил голову и включил ее обратно через несколько секунд. Я стал чувствовать прилив энергии и бодрость. Мой мозг словно проснулся после длительного сна. Это было необычно, но приятно. Я решил погулять по городу, чтобы насладиться этим новым состоянием. Все вокруг казалось таким ярким и насыщенным. Было такое ощущение, будто я оказался внутри игры, где я герой, а все остальные – это просто персонажи. И вот, когда я гулял, созрела идея – создать свою игру про наркоманов. Ведь это такой трендовый тематический жанр! Я стал собирать команду единомышленников, чтобы воплотить мою идею в жизнь. Мы потратили много времени на разработку сюжета, персонажей и графики. Каждый из нас вносил свой вклад и делился идеями. Было сложно, но увлекательно. Мы верили в то, что наша игра может стать чем-то большим, чем просто развлечением. Наконец, наша игра была готова. Мы дали ей название "Наркотик: Дурочка на улицах города". Главным героем был наркоман, который пытался выжить в опасных и непредсказуемых условиях наркомании. Так как игра была про наркоманов, мы решили включить в нее все те элементы искусственного мира, которые так характерны для этого состояния. Мы использовали закладки, попперсы и другие наркотики, чтобы создать реалистичность и уникальность игрового процесса. Наша игра вызвала немалый интерес у пользователей. Мы получали от них положительные отзывы и предложения по улучшению. Мы продолжали развивать проект, выпуская новые обновления, чтобы наши игроки получали максимум удовольствия.

Однако, с каждым днем я осознавал, что наркотик – это не игра. Все это время я не замечал, как мой ранее трендовый образ жизни превращался в морфий. Игра про наркоманов, которую мы создали, стала для меня пособием о том, куда не стоит идти. Так что ребятки, я хочу вам сказать одно.